Якщо ви бачили гуцулку у святковому вбранні, то, напевно, помітили на її грудях ряд блискучих металевих хрестиків. Це зґарда — одна з найвідоміших прикрас Гуцульщини.
Яка вона, зґарда
Зґарда — жіноча нагрудна прикраса: литі мосяжні (латунні) хрестики, нанизані на шнурок, ремінець або ланцюжок, з намистинами між ними. Заможніші гуцулки носили також зґарди з монет — срібних «сороківців», нанизаних на скляне намисто.
Хрестики для зґард відливали майстри-мосяжники, а потім оздоблювали гравіюванням. Найчастіше це рівнораменні хрести з заокругленими чи трилисними кінцями.
Зґарди Романа Стринадюка. Фото зі сторінки книжки «Вогняне диво Романа Стринадюка»
Обкладинка книжки Марії Гринюк «Вогняне диво Романа Стринадюка»
Сонце, що стало хрестом
Мистецтвознавець Павло Жолтовський вважав, що хрестики зґард розвинулися з давніх дископодібних прикрас-«розеток» — знаків сонця. Згодом до диска додавали чотири кружечки хрестом, а потім форма ускладнювалась, і одне рамено ставало довшим. Так у зґарді поєдналися давній сонячний символ і християнський хрест. Тому її здавна вважали оберегом.
Звідки назва
Походження слова «зґарда» досі остаточно не з'ясоване. Мовознавці пов'язують його з давнім словом «гард», яке прийшло з молдавської мови.
Зґарди в нашій родині
Для майстерні «Ґоґодзи» зґарда — не просто прикраса. Наш дідусь, Роман Михайлович Стринадюк, майстер художньої обробки металу, виливав гуцульські зґарди з бронзи за давньою технологією. Про його роботи вийшла книжка Марії Гринюк «Вогняне диво Романа Стринадюка» із серії «Галерея майстрів Гуцульщини». У зґардах, які відлив дідусь, — непарна кількість хрестиків, а між ними — круглі «сонячні» диски.
Роман Стринадюк. Фото з книжки «Вогняне диво Романа Стринадюка»
Саме бажання зберегти його роботи стало початком нашої майстерні. Сьогодні литі бронзові зґарди за методом дідуся створює наш брат.
Як носити зґарду сьогодні
Зґарда пасує не лише до вишиванки. У чокері з керамічних намистин ручної роботи вона стає яскравим акцентом до білої сорочки, светра чи простої сукні.
Подивіться наші чокери зі зґардами — наприклад, «Смерічку» чи «Барвінок» — та зґарду «Файна чічка».
